-
Відділ освіти
-
Памятник "Селянин"
-
Інші памятки
-
Храм Різдва Богородиці
-
Пейзаж
Рокитнянська селищна рада
ВАС ВІТАЄ РОКИТНЯНЩИНА
Контакти
Ви тут:
Головна
Склад селищної ради
Основне
Новини Рокитнянщини
Інформує Відділ "Рокитнянське бюро правової допомоги"
Склад селищної ради
Основне
Новини Рокитнянщини
Інформує Відділ "Рокитнянське бюро правової допомоги"
Визнати заповіт недійсним можливо лише через суд.
Заповіт – це розпорядження, зроблена на випадок смерті, яке укладається у передбаченій законом формі, містить призначення спадкоємця.
Звернутися до суду з позовом про визнання недійсним заповіту може лише особа, права та інтереси якої порушено заповітом. Такими особами можуть бути:
спадкоємці з обов’язковою часткою у відповідності до вимог ст. 1241 Цивільного кодексу України,
спадкоємці за законом, які у разі відсутності заповіту отримали б у спадок майно,
спадкоємці за іншим заповітом (у разі складання спадкодавцем декількох заповітів),
особа, на користь якої було зроблено заповідальне розпорядження.
При визнанні заповіту недійсним, перш за все необхідно встановити, чи було включено до заповіту обов’язкову частку у спадщині.
Так, відповідно до ст. 1241 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкоємця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.
Підставами визнання недійсним заповіту є:
1). Складання заповіту особою, яка не мала на це права, тобто недієздатною особою.
2). Складання заповіту з порушенням вимог щодо його оформлення та посвідчення.
3) При складанні заповіту волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Розглянемо окремо кожну з підстав визнання заповіту недійсним.
Заповіт є нікчемним (недійсність встановлена законом) у разі складання його особою, яка не мала такого права.
Так, відповідно до ст. 1234 ЦК України право на складання заповіту має фізична особа з повною дієздатністю, тобто повнолітня особа, яка досягла вісімнадцяти років, а у деяких випадках – шістнадцяти років.
Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Вимоги до форми заповіту визначені ст. 1247 ЦК України, відповідно до якої заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем.
Якщо особа не може особисто підписати заповіт, нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Якщо заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою. При цьому, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках.
Свідками можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: нотаріус; особи, на користь яких складено заповіт; члени сім’ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.
Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Звернутися до суду з позовом про визнання недійсним заповіту може лише особа, права та інтереси якої порушено заповітом. Такими особами можуть бути:
спадкоємці з обов’язковою часткою у відповідності до вимог ст. 1241 Цивільного кодексу України,
спадкоємці за законом, які у разі відсутності заповіту отримали б у спадок майно,
спадкоємці за іншим заповітом (у разі складання спадкодавцем декількох заповітів),
особа, на користь якої було зроблено заповідальне розпорядження.
При визнанні заповіту недійсним, перш за все необхідно встановити, чи було включено до заповіту обов’язкову частку у спадщині.
Так, відповідно до ст. 1241 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкоємця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.
Підставами визнання недійсним заповіту є:
1). Складання заповіту особою, яка не мала на це права, тобто недієздатною особою.
2). Складання заповіту з порушенням вимог щодо його оформлення та посвідчення.
3) При складанні заповіту волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Розглянемо окремо кожну з підстав визнання заповіту недійсним.
Заповіт є нікчемним (недійсність встановлена законом) у разі складання його особою, яка не мала такого права.
Так, відповідно до ст. 1234 ЦК України право на складання заповіту має фізична особа з повною дієздатністю, тобто повнолітня особа, яка досягла вісімнадцяти років, а у деяких випадках – шістнадцяти років.
Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Вимоги до форми заповіту визначені ст. 1247 ЦК України, відповідно до якої заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем.
Якщо особа не може особисто підписати заповіт, нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Якщо заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою. При цьому, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках.
Свідками можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: нотаріус; особи, на користь яких складено заповіт; члени сім’ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.
Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.